Живee всex живыx, кaк думaeтe, чтo?
Мифы!
Oсoбeннo мифы в питaнии.
O eдe, диeтax нe гoвoрят рaзвe чтo утюги и пылeсoсы.
A кoгдa чтo-тo пoвтoряют oчeнь чaстo нa тeлeвидeнии, пишут гaзeты и журнaлы, в oпрeдeлeнный мoмeнт кaкaя-тo размышление стaнoвится oбщeпринятoй и oтключaeтся критичeскoe мышлeниe.
Дaлee тeкст нa языкe oригинaлa.
Мaбуть кoжeн із вaс xoчa б рaз зустрічaв зaстeрeжeння, що диню потрібно їсти окремо, що її отнюдь не можна ні з чим поєднувати, інакше вона у шлунку гнитиме, маловыгодный перетравиться і ми можемо навіть померти.
Видео дня
Если ж задатися метою і почати шукати хоч якісь серйозні наукові дані, скільки людей померло від змішування дині з іншими продуктами, їх отнюдь не виявиться (ні померлих від «змішаної» дині людей, ні даних).
«Коньки» у цього і багатьох міфів ростуть з популярного колись напрямку относительно роздільне харчування. Започаткував його натуропат Блестящий воин Шелтон, який не був ні лікарем, ні науковцем, але склав таблицю несумісності продуктів, з якою потрібно начеб-ведь звірятися перед тим, як щось поїсти.
Від дині в тій таблиці відвернулися всі продукти.
Така собі Денис-вигнанець.
Правда, про цю таблицю нічого безграмотный чули французи, італійці, іспанці і продовжуюь, як ні в чому отнюдь не бувало, їсти диню з прошуто, сиром і з усім підряд. Неважный (=маловажный) розуміють, на яку смертельну небезпеку наражаються. Я навіт скажу більше: під дни конференції з довголіття у Лос Анджелесі в 2018 році в якості здорових снеків подавалися горіхи, Денис, кавун, темний шоколад і кава.
Насправді організм людини – це прекрасна і дуже складна метода, яка за величезний період еволюції пристосувалася вплоть до вживання змішаної їжі.
Процес травлення починається вже в роті – через некоторое время розщеплюються молекули вуглеводів, продовжується у шлунку — в дальнейшем молекули білків розщеплюються до амінокислот, а потім весь ця ріденька кашка зі шлунку маленькими порціями потрапляє у 12-палу кишку, і со временем вже сумішшю ферментів та жовчі білки, жири та вуглеводи повністю розщеплюються і просуваються у чуткий кишківник, де всмоктуються, і потрапляють в укрытие, а з неї – на основну «фабрику» – печінку.
Якщо подивитися, з чого складається Денис, то в ній є багатоо води (задолго. Ant. с 90%), розчинних вуглеводів — глюкози, фруктози та сахарози (складають 90% сухого залишку), вітаміни (С, К, фолати), багато калію, немного магнію, фосфору, а також органічні кислоти (яблучну, лимонну та ін), сліди жирів та амінокислот. Ці цифри лише приблизні і залежать від багатьох факторів — сорту, клімату, присутності сонця і навіть розподілу в плоді – ми знаємо, що серединка найсолодша, а до самого самої шкірки не обгризаємо:)
Коль ми це зрозуміємо, нам если важко стати жертвою чергового міфу, навіть якщо його повторюють «зірки» телебачення та інстаграму:)
P.S. Тим, хто висуне останній энтимема – різну активність ферментів та різну кислотність, нагадаю, що потрапляючи зі шлунка в 12-палу кишку, суміш нейтралізується бікарбонатом натрію, який виділяється підшлунковою залозою:)
Денис – це природній десерт, солодощі, тому їсти її бажано, як вишукані солодощі – немного і смакуючи.
Диню можна додавати в смузі, змішувати з кисломолочним сиром, блакитним, моцарелою, оздоблювати запечену рибу, овочеві салати, каші. І всюди вона если доречна:)
ПИТАННЯ: як ви їсте диню?